ВО "Свобода"

ENG

Ігор Сердюк
Ігор Сердюк

Жив у Кременчуці Полтавської области. Був підприємцем і займався ремонтом помешкань. Брав участь в акціях на столичному Майдані з 30 листопада. Як один із найактивніших членів Кременчуцької громадської організації ВО "Майдан" і прихильник ВО "Свобода" відразу долучився до лав Самооборони. Убитий пострілом в обличчя 18 лютого.

Він казав друзям, що не хотів би вмерти спокійно в старості, а хотів би, якщо треба - покласти своє життя за Батьківщину. Так вчив його батько - виборювати свободу й боротися за гідність українців. Тому на Майдані був із початку й до кінця. Заповнив анкету прихильника і поїхав на революцію разом зі свободівцями. Навіть попри те, що його нездужала пневмонія, відмовлявся вертатися додому без перемоги. Дружина була в нього на Новий рік. "Він захворів. Але на мої прохання приїхати, прогрітися, пролікуватися, він каже - Та якщо це війна, - хіба солдати їдуть полікуватися від застуди? Ні, каже, в мене буде все добре".

Ігор Сердюк мав чуйне серце. Про це згадує його донька Олександра: "Татові дуже подобалось допомагати. Чи зверталися друзі - чи незнайомі люди - однаково. Тато працював в магазині, де покупці запитували його поради. Він всі свої сили спрямовував на те, щоб допомогти людині якнайкраще. Тато ніколи нікому не міг відмовити, навіть, якщо він не орієнтувався в питанні, то питав знайомих, шукав відповідь в інтернеті. Тобто він відповідально підходив до того, коли люди до нього зверталися за допомогою".

У молодості Ігор служив в армії - в ГДР, цікавився підводним полюванням. Навіть працював у магазині, який продавав екіпірування. А двічі на рік їздив на злети підводних мисливців, де були люди з багатьох країн Європи.

Добрий друг Ігора Сердюка - Андрій Тирса - згадує: "Він був людиною дивовижно світлою, дуже чесною. Він ніколи не дивився ні на кого - казав правду прямо в лоба. Не терпів ніякої несправедливості. Він завжди намагався з цим боротися.

У нього була улюблена книжка "Історія запорізьких козаків". Він її знав досконало. Він усе вивчав дуже досконало. І те, що він не знав, якщо питання його торкнулось якось - він намагався його вивчити якнайретельніше".

Ігореві друзі згадують: "Він був чудовою людиною, завжди відгукувався на прохання допомогти. Любив історію, рок, дайвінг і Україну. Ще на початку 90-х, коли патріотичну символіку ніхто не виготовляв, Ігор сам випиляв із бронзи тризуб - це був перший патріотичний значок у Кременчуці".

Ігоря було вбито 18 лютого. Разом із побратимами йому дали завдання лагодити барикади, які пошкодили "тітушки". Активісти скрутили нападників, обеззброїли, вигнали й налагодили барикади. Наступне завдання - передислокуватися до Верховної Ради. Саме тоді відбувся напад "тітушок" із "Беркутом". Хлопці розказували: "Шумові гранати нас вже не лякали - ми йшли собі спокійно, без страху". Але силовики використовували не лише шумові гранати. Ігоря було вбито 18 лютого близько 12-ї години прямими пострілом в перенісся на розі Кріпосного провулку та Інститутської. Куля пройшла навиліт.

Олександра, донька Ігоря, каже: "Вони загинули не тільки за нас, які в це вірять, але і за тих людей, хто ще цього не розуміє. Я сподіваюсь, що згодом вся Україна зрозуміє, що ці люди боролися за всіх".

На честь Ігоря Сердюка перейменовано одну з вулиць Кременчука. Також громада міста виступила з ініціативою перейменування головної алеї міського парку "Ювілейний".

Ігоря нагороджено званням Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" - за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності.